Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) – гостре вірусне природно-осередкове захворювання, що характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок і розвитком тромбогеморагічного синдрому та універсального капіляротоксикозу.
Захворювання відоме з початку XX століття під різними назвами: гарячка корейська, далекосхідна, уральська, ярославська, закарпатська, скандинавська тощо. У 1938–1940 рр. на Далекому Сході Росії було проведено комплексні дослідження, в результаті яких встановлено вірусну природу захворювання, його основні епідеміологічні та клінічні закономірності (Чумаков А.А., Смородинцев М.П.). Захворювання отримало назву «далекосхідний геморагічний нефрозонефрит». Одночасно в Північній Маньчжурії серед особового складу японської Квантунської армії було зареєстровано подібне захворювання. Воно одержало назву «хвороба Сонг». Дещо пізніше випадки подібного захворювання було відзначено в Тульській області, а також в таких країнах, як Швеція, Норвегія та Фінляндія.
У Південній Кореї під час корейсько-американської війни 1951–1953 рр. на подібне захворювання захворіло понад 2000 осіб. У подальшому природні вогнища виявлено в багатьох областях Російської Федерації, зокрема на Уралі і Середньому Поволжі, а також в Україні, Молдові, Республіці Білорусь, Югославії, Румунії, Угорщині, Чехії, Словаччині та Болгарії. В 1976–1978 рр. було виділено збудник спочатку від гризунів, а потім і від хворої людини.
Вірусну природу геморагічної гарячки з нирковим синдромом було доведено ще в 1944 році А.А. Смородинцевим, однак лише у 1976 р. південно-корейському вченому Н.W. Lee вдалося виділити з легенів гризуна Apodemus agrarius coreae вірус Hantaan. Вірус отримав назву від річки Хантаан, що протікає по 38-й паралелі Корейського півострова.
Арбовіруси передаються людині через вдихання заражених вірусом аерозолів екскретів та секретів, через забруднену їжу, рідше — через укуси гризунів. Передача вірусу можлива також при безпосередньому контакті з гризунами: робота з зоологічним матеріалом, або інфікованими об’єктами довкілля (хмиз, солома, сіно), що були забруднені виділеннями мишоподібних гризунів. Можливе інфікування людини також аліментарним шляхом при обробці, вживанні забруднених гризунами продуктів, що не піддавались термічній обробці (капуста, морква тощо), що найбільш поширено влітку (в холодну пору року інфікування можливе у приміщеннях, де зберігаються продукти, переважно аспіраційним шляхом).
Класичний клінічний перебіг ГГНС відбувається у п’ять фаз : фебрильна фаза (3–7 днів), гіпотензивна фаза (години до 2 діб), олігурична фаза (3–7 днів), сечогінна фаза (поліурія) (дні до тижня) та фаза одужання ( 2–3 місяці).
У переважній більшості захворілих відмічалися: погіршення самопочуття, слабкість, головний біль, біль у м’язах (попереку, спини, литок), біль у суглобах, істеричність (жовтушність) склер, потемніння сечі та анурія, геморагічний висип на шкірі верхньої половини тулуба, рук.
Лікування ГГНС базується на клінічних симптомах хвороби і періодично включає гемодіаліз, оксигенацію та шокову терапію. Спеціальної терапії немає.
Оскільки не існує ефективного лікування або вакцини, дозволеного до використання в Європі та Україні, поінформованість громадськості та запобіжні заходи є єдиними способами мінімізувати ризик захворювання на гантавірусну інфекцію.
Резервуаром і джерелом інфекції є різні види диких мишоподібних гризунів. Найбільш часто це польова миша Apodemus agrarius, руда полівка Clethrionomys glareolus, сіра миша Rattus norvegicus та чорні щури R. rattus. Інфекція у гризунів має тривалий і безсимптомний перебіг. Тварини виділяють віруси із сечею, калом і слиною. Людина, що захворіла, практично не заразна для оточуючих.
Враховуючи екологічні характеристики, існує імовірність того, що наразі в Україні циркулює як Dobrava, так і Puumala віруси, або інші серогрупи гантавірусів.
Беручи до уваги дані аналізу, а також значне скорочення в останні роки обсягів дератизаційних заходів, як головного методу зменшення загрози
від гантавірусних та інших зоонозних інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей епідпрогноз щодо ГГНС в Україні слід вважати несприятливим.
Тому просимо бути особливо уважними та при наявності вищеперерахованих проявів хвороби, за умови контакту з гризунами, (особливо стосується мешканців сільської місцевості) звертатися за медичною допомогою.
Інформацію підготувала
Сімейний лікар В.В.Кончуковська
